Міністерство освіти України Національний університет “Львівська політехніка” кафедра автоматики та телемеханіки Звіт про виконання лабораторної роботи№5 на тему: “ Ділення на підмережі (subnetting) та об’єднання мереж (supernetting) в протоколі Ipv4 ” з дисципліни “СИСТЕМИ ТА МЕРЕЖІ ПЕРЕДАВАННЯ ДАНИХ” Виконав: ст. гр. КС-42 Перевірив: Львів-2003р. Мета роботи – ознайомитись з механізмом ділення на підмережі (subnetting) та механізмом об’єднання мереж (supernetting) в існуючій версії протоколу IP - IPv4 та вміти використовувати набуті навики на практиці при конфігурації складніших мереж. Теоретичні відомості. Як відомо, існуючій версії протоколу IP - IPv4 властивий ряд недоліків, зокрема, пов’язаних з класовістю IP-адрес. Організації відповідно до її потреб виділяється блок IP-адрес, що відповідає розміру її мережі (мережа класу А, класу В чи класу С відповідно). Але якщо ця мережа дуже велика (наприклад, класу А), то по-перше, існуючі на сьогодні LAN-технології не в стані забезпечити таку велику кількість хостів в одній мережі. По-друге, це є недоцільно, бо широкомовний трафік (який завжди присутній в тій чи іншій степені в мережі) зробить цю мережу непрацездатною. По-третє, при цьому в одних випадках можливі залишки невикористаних IP-адрес, в інших – виділеного блоку IP-адрес може не вистачити в зв’язку із збільшенням кількості хостів в мережі. Рішенням цих проблем є використання механізму ділення на підмережі (subnetting) та механізму об’єднання мереж (supernetting). При діленні цієї мережі на менші частини– підмережі (subnets) ці підмережі будуть з’єднуватись між собою за допомогою маршрутизаторів. Підмережа – це фізичний сегмент TCP/IP-мережі, в якому використовується IP-адреси зі спільним ідентифікатором підмережі. Як правило, організації отримують ідентифікатор мережі від організації InterNIC. Ділення на підмережі описане в RFC 950. Для ділення мережі на декілька підмереж необхідно використати різні ідентифікатори мережі для кожної новоутвореної частини цієї мережі. Унікальні ідентифікатори підмереж створюються шляхом ділення ідентифікатора хоста на дві групи біт. Перша з цих груп служить для ідентифікації сегмента об’єднаної мережі, а друга – для ідентифікації конкретного хоста. 130.107.2.23 IP-адреса хоста класу В в мережі 130.107.2.0 255.255.252.0 маска, яка дозволить здійснити subnetting 10000010 01101011 000000 10 00010111 двійкова форма представлення ідентифікатор даної IP-адреси мережі ідентифікатор сегмента ідентифікатор об’єднаної мережі конкретного хоста Рисунок 1. Приклад використання ділення на підмережі мережі класу В Ділення на підмережі не є необхідним для ізольованої мережі (тої мережі, яка не має виходу в Internet). Використання підмереж має ряд переваг. В організаціях підмережі застосовують для об’єднання декількох фізичних сегментів в одну логічну мережу. Застосовуючи підмережі, ми отримуємо можливість: - сумісно використовувати різні мережеві технології (наприклад, Ethernet, Token Ring); - подолати існуючі обмеження, наприклад, на максимальну кількість вузлів в одному сегменті; - зменшити навантаження на мережу, перенаправляючи мережевий трафік і зменшуючи кількість широкомовних пакетів. Критерії визначення параметрів підмереж Перед початком роботи з підмережами необхідно визначити, яким вимогам повинна відповідати Ваша мережа зараз і яким – в майбутньому. Скористуйтесь наступною схемою. Визначте кількість фізичних сегментів Вашої мережі. Визначте кількість IP-адрес, необхідних для кожного сегменту, беручи до уваги той факт, що кожному хосту потрібна хоча б одна IP-адреса. У відповідності з Вашими вимогами визначте: одну маску підмережі для усієї Вашої мережі; унікальні ідентифікатори підмережі для кожного фізичного сегменту; діапазон ідентифікаторів хостів для кожної підмережі. Перед визначенням маски підмережі необхідно визначити, скільки сегментів та хостів в сегменті Вам буде необхідно в майбутньому. Задаючи більшу кількість біт для маски ...